Розбитими колінами ввіпершись об асфальт,
Повільно сходить сонце із перших шпальт.
Ловлю оком, точніше його краєм
Твій безтілесний схід і нарікаю в собі раєм.
Мій світ гойдається, підвішений на нитці
За палець неба, що купається у молоці.
Твої руки із них проростають квіти,
Я їх зриваю і плету-вплітаю у вінки.
Бути тобою,
Чи жити в своє?..
Якщо в самоті моїй щось таки є.. (2р)
Неперекладене в мені у скло твоїх очей
Кричить-жбурляє Не ставайте рабами людей
На коліна трави лягає тінню день,
Щоб долистати-доспівати свою Книгу Пісень.
Мій світ гойдається, підвішений на нитці
За палець неба, що купається у молоці.
Твої руки із них проростають квіти,
Я їх зриваю і плету-вплітаю у вінки.
